У той час, як світ спостерігає за розвитком ситуації у Перській Затоці, я згадую про значну історичну та культурну спадщину Ірану, що століттями збагачувала розвиток світової цивілізації, і нібито у кошмарі, ми наразі споглядаємо як її затьмарили ядерно-військові амбіції Аятоли.
Ми бачимо, як лідери цього режиму позбавили іранський народ можливості відіграти значну роль на міжнародній арені. Замість того, щоб інвестувати у добробут іранців і приєднатися до міжнародної спільноти, іранські лідери віддають пріорітет розробці ядерних та балістичних снарядів і фінансуванню всесвітнього тероризму.
У 2015 році міжнародна спільнота сподівалася, що Спільний всеосяжний план дій (СВПД), відомий як Іранська ядерна угода, надасть іранському режиму можливість використати ресурси, що звільняться після послаблення санкцій, для збільшення добробуту іранського народу і дасть країні можливість стати благонадійним членом міжнародної спільноти.
Положення СВПД про завершення терміну дії угоди гарантує, що за якихось десять-п’ятнадцять років Іран зможе знов розширяти свою програму зі збагачення урану. Не встигне минути і кілька місяців після завершення дії угоди - як Іран запустить вдосконалені центрифуги, створюючи достатнью кількість збройового урану для виготовлення ядерної зброї.
Таємний архів документів (Іранський ядерний архів), оприлюднений
Ізраїлем у квітні 2018 року свідчить про те, що Іран протягом багатьох років потай, всупереч СВПД, провадив підпільну ядерну програму, зберігаючи потенціал для виготовлення ядерної зброї.
Таким чином, існуюча угода насправді не відмовляла іранському режиму у втіленні його багаторічних амбіцій щодо можливості виробляти ядерну зброю, і дозволяла розробку балістичних та крилатих ракет дальньої дії, які мають можливість доставляти ядерні боєголовки навіть на відстань, що сягає України, серця Європи.
Підтримка СВПД також позбавляє сили важелі, необхідні для того, щоб змусити Іран повернутися за стіл переговорів і припинити його ворожі дії, що поширюються на весь світ.
Ми є свідками того, як іранський режим відверто шантажує міжнародну спільноту, загрожуючи безпечному проходу нафтоналивних танкерів у водах цього регіону.
Іран застосовує цю техніку шантажу, щоб уникнути наслідків своєї провокативної політики та схилити міжнародну спільноту до збереження СВПД.
СВПД не був задовільною відповіддю щодо іранської ядерної програми. Угода 2015 року мала намір зупинити розробку Іраном ядерного озброєння, але вона не змогла зупинити аргесивні амбіції Ірану.
Де-факто іранський режим продовжує витрачати мільйярди на фінансування кровопролитних воєн та озброєних формувань на всьому Близькому Сході.
У Сирії Сили КУДС створили військову інфраструктуру на підтримку знищення Асадом безвинного цивільного населення Сирії.
У Ливані Хезболла побудувала завод з виготовлення надточних ракет у кількох метрах від міжнародного аеропорту Бейрута.
У Ємені хусити нападають на саудівські нафтоналивні танкери, аеропорти та інфраструктуру.
У Газі Хамас та Палестинський ісламський джихад продовжують випускати тисячі ракет по цивільному населенню Ізраїлю.
Протягом останніх кількох років західні служби безпеки не допустили скоєння кількох смертоносних терористичних нападів, що мали бути здійснені іранськими агентами у США та Європі – зокрема у Данії, Нідерландах, Франції та Великобританії.
Ця всесвітня терористична дільність просувається і фінансується Іранським Корпусом вартових Ісламської революції (ІКВІР) – який був визнаний Сполученими Штатами як іноземна терористична організація, що експортує свою жорстоку ісламістську ідеологію як у регіоні, так і у всьому світі.
Незалежно від того, чи хтось погодиться з рішенням Сполучених Штатів Америки вийти з угоди чи ні, вже беззаперечно зрозуміло, що СПВД дає Ірану майже безперешкодний шлях до отримання ядерної зброї у майбутньому, дозволяючи йому продемонструвати свою військову силу та під парасолькою угоди поширити свої дестабілізаційні процеси на всьому Близькому Сході. Іранський режим наразі знов погрожує порушити СПВД. Протягом десятиліть Іран непохитно й безперешкодно прямує до своєї ядерної мети.
Беручи до уваги вади СПВД, конче необхідно, щоб міжнародна спільнота об’єдналася й віднайшла рішення, яке унеможливить перетворення Ірану на ядерну силу, приділить увагу іранським амбіціям щодо гегемонії у регіоні, припинить іранську підтримку міжнародного тероризму і покладе край розробці Іраном балістичних ракет.
Чи можна повною мірою довіряти режиму, що постійно вводив у оману своїх партнерів і продовжує поширювати тероризм по всьому світі?
Міжнародна спільнота повинна вимагати від цього режиму повної зміни його політики і створити достовірний метод контролю, який міг би підтвердити, що Іран більше не становить глобальної загрози цілому світові.
Кампанія максимального тиску на Іран під проводом США залишається найбільш ефективним дипломатичним інструментом проти іранського злочинного режиму. Останніми місяцями ця кампанія посилюється і вже дає видимі результати.
Настав час з усією ясністю проголосити, що світ не буде миритися із войовничим, оснащеним ядерною зброєю Іраном.