Однак дослідники з ізраїльського Наукового інституту ім. Вейцмана в Реховоті, зуміли виявити і вивчити молекулярні взаємодії, що лежать в основі сарком Юінга, пропонують нову потенційну модель лікування, яка вже показала свою перспективність в лабораторному дослідженні на мишах. Результати їх роботи були нещодавно опубліковані в науковому журналі Cell Reports.Пост-докторант Сват Шрівастава (лабораторія професора Йосефа Ярдена у відділі біологічної регуляції) разом з колегами провела дослідження, присвячені рецепторам стероїдних гормонів, які називаються глюкокортикоїдами. Ці рецептори присутні практично у всіх клітинах людини, передаючи гормональні сигнали, пов'язані зі стресом, неспанням і безліччю інших важливих функцій. Однак іноді глюкокортікоїдні рецептори стимулюють злоякісний ріст клітин. Вони роблять це, переміщаючись в ядро клітини, де вони взаємодіють і зв'язуються з "факторами транскрипції" - молекулами, які включають або вимикають гени. Саме ця зловісна взаємодія особливо зацікавила дослідників.
Високочутливий аналіз взаємодії білків, що підходить для живих клітин, виявив раніше невідомі процеси. Виявилося, що після активації гормонами глюкокортікоїдні рецептори зв'язуються в ядрі клітини з факторами транскрипції сімейства E-двадцять шість (ETS), утворюючи разом комплексну речовину. Відомо, що один з факторів транскрипції в сімействі ETS викликає розвиток саркоми Юінга; його ген ненормально зливається з іншим геном, створюючи онкоген: ген, що викликає рак.
Коли дослідження виявило цей зв'язок між онкогенами саркоми Юінга і глюкокортикоїдними рецепторами, дослідники вирішили перевірити гіпотезу про те, що ці рецептори активно стимулюють ріст ракової пухлини кісткової тканини, і результати їх роботи це підтвердили. Фізичне зв'язування між глюкокортикоїдними рецепторами і білком, який виробляє даний онкоген, збільшувало зростання і міграцію клітин саркоми Юінга в чашці Петрі і ще більше посилювало зростання і поширення саркоми у лабораторних мишей.
Основне медичне значення цих результатів полягає в тому, що вони відкривають шлях до нового методу лікування саркоми Юінга. Дослідники імплантували людські клітини саркоми Юінга мишам і виявили, що пухлини росли набагато повільніше, коли мишей лікували метірапоном, препаратом, який схвалений для лікування надниркової недостатності і діє шляхом зменшення синтезу глюкокортикоїдів. В інших експериментах, також на мишах, як і інші ліки, мифепристон, який блокує глюкокортикоїдний рецептор і схвалений для лікування інших захворювань, ефективно запобігало метастазам саркоми Юінга по основному шляху поширення ракових клітин - від кісток до легень. Навпаки, коли дослідники збільшили активність глюкокортикоїдних рецепторів, саркома росла і поширювалася набагато швидше.
Крім того, дослідники провели генетичний аналіз зразків пухлин від пацієнтів з саркомою Юінга і ідентифікували сім генів, регульованих глюкокортикоїдними рецепторами, рівень концентрації яких був значно вищий норми саме у пацієнтів з особливо летальними пухлинами. Ці гени можуть служити індикатором для відбору пацієнтів на лікування за новим методом. Ті, у кого активовані ці гени, швидше за все отримають найбільшу користь від лікування, спрямованого на нейтралізацію глюкокортикоїдних рецепторів. Гени можуть також допомогти передбачити перебіг захворювання: підвищений рівень їх вмісту в організмі може вказувати на поганий прогноз, а його зниження - на поліпшення шансів на виживання пацієнта.
Якщо клінічні перевірки на людях підтвердять результати дослідження, вони можуть дати нову надію дітям і підліткам, які страждають від цієї важкої недуги, особливо у випадках, коли саркома вже метастазувала за межі кістки.
«Наші результати створюють грунт для нового, індивідуального підходу до лікування саркоми Юінга», - зазначає Сват Шрівастава. Той факт, що в дослідженні використовувалися препарати, які вже були схвалені і застосовуються для лікування інших захворювань, повинен сприяти якнайшвидшій реалізації нового методу на практиці.