2 листопада 2016 року минуло 99 років з дня публікації «Декларації Бальфура», одного з перших офіційних документів міжнародного значення в сучасну епоху, що визнає право єврейського народу на відтворення свого національного суверенітету на своїй історичній батьківщині.

Декларація стала визнанням того факту, що єврейський народ є корінним на Землі Ізраїлю і підтримував тут постійну присутність протягом тисячоліть. Євреї прагнули відновити свій національний будинок з моменту руйнування Іудейського царства римлянами в 70 р н.е., проте шлях до успішної реалізації цієї мети почався лише в XIX столітті, коли прагнення до повернення в Сіон набуло характеру політичного руху з діючими структурами, створеними на першому Сіоністському Конгресі в Базелі в 1897 році.
Документ, відомий сьогодні як «Декларація Бальфура», був випущений 2 листопада 1917 року міністром закордонних справ Британської Імперії лордом Артуром Джеймсом Бальфуром, і він говорить:

«Уряд Його Величності ставиться прихильно до відновлення національного осередку для єврейського народу в Палестині і докладе всіх зусиль, щоб забезпечити досягнення цієї мети. Цілком зрозуміло, що не повинно бути зроблено нічого, що може пошкодити як цивільним, так і релігійним правам існуючих неєврейських громад в Палестині або прав і політичного статусу євреїв в будь-якій іншій країні»

Слід особливо підкреслити, що під час публікації «Декларації Бальфура» термін «Палестина» відносився тільки і виключно до географічного регіону, що включає в себе історичну Землю Ізраїлю (на івриті «Ерец Ісраель»), а не до політичного утворення, оскільки ніякого незалежного або суверенного утворення під назвою «Палестина» ніколи не існувало.

Читати більше