Ізраїльський космічний апарат "Берешит", запущений 21 лютого в космос в рамках проекту SpaceIL, поступово наближається до Місяця, щоб зробити Ізраїль четвертою країною в історії, яка підкорила супутник нашої планети. Однак крім слави "Берешит" чекає і чимало роботи.
Професор Одед Ааронсон з факультету наук про Землю і планети Інституту Вейцмана є керівником міжнародної наукової групи, яка стежить за наближенням "Берешиту" до Місяця і готує наукову частину місії, яка почнеться ще до приземлення на поверхню Місяця. Витрати на планування та будівництво космічного корабля склали 100 мільйонів доларів, велика частина яких була надана приватними донорами на чолі з президентом SpaceIL, філантропом Морісом Каном.
З моменту створення SpaceIL в 2011 році місія посадки космічного апарату на Місяць стала національним проектом, і вона отримала підтримку як державних і академічних структур Ізраїлю - Інституту Вейцмана, Ізраїльського космічного агентства, міністерства науки технології, компанії телекомунікацій "Безек" - так і приватних спонсорів ( д-р Мірі і Шелдон Адельсон, Сильван Адамс, Самі Сагол, Лінн Шустерман і Стівен Гранд). Ізраїльський аерокосмічний концерн Israel Aircraft Industries був повноправним партнером SpaceIL з самого початку проекту.
Наукові прилади на борту космічного апарату "Берешит" почнуть вимірювання ще до посадки. Проф. Ааронсон, який керує науковими дослідженнями, пояснює, що «основною науковою метою буде вимір магнітного поля Місяця. Це допоможе нам зрозуміти його джерело». Сьогодні у Місяця залізне ядро, подібне земному, але воно маленьке й холодне. Це ядро не генерує глобальне магнітне поле, як у нас, але на поверхні різні області або породи є магнітними з різними рівнями. «Якщо ми зможемо виміряти магнетизм цих порід, ми зможемо почати розуміти, як і коли виник цей магнетизм».
Згідно з однією із загальноприйнятих теорій, залізне ядро Місяця колись було гарячим і конвекційним, створюючи "динамо-машину", яка намагнічувала камені на Місяці. Інструменти на борту "Берешит" вимірюватимуть магнітні поля в древніх вулканічних породах (аналогічно базальтам на Землі), щоб визначити, чи відповідає їхня інтенсивність тому, що було запропоновано теорією ядра-динамо. Серед іншого, такі вимірювання можуть визначити час, протягом якого місячне "динамо" було активне, і показати, як давно його активність затухла.
Інші вимірювання - наприклад, камені в кратерах Місяця - можуть виявити різні джерела намагніченості, можливо, представляючи докази того, що, частина магнітного поля Місяця викликана бомбардуванням астероїдів або навіть магнітним матеріалом, який виник в самих астероїдах.
За словами проф. Ааронсона, прилад пройде калібрацію ще в дорозі, вимірюючи магнітне поле самого апарату "Берешит". Як тільки він вийде на орбіту навколо Місяця, прилад вже зможе виявити місячне магнітне поле. Короткі 15 хвилин, протягом яких апарат буде опускатися на поверхню Місяця, матимуть вирішальне значення для успіху експерименту. У міру наближення до поверхні, показання магнітного поля будуть збільшуватися; вимір цього збільшення, а також зміни, зафіксовані під час проходження корабля над різними районами Місяця, забезпечать критичні дані для розуміння джерела місячного магнетизму.
Будучи главою міжнародної наукової групи SpaceIL, Ааронсон допоміг вибрати район посадки "Берешит" так, щоб забезпечити зв'язок і безпеку місії, дозволяючи кораблю примісячитися плавно і у відповідній зоні для проведення наукових експериментів.
Апарат "Берешит" також несе унікальний набір дзеркал, наданий НАСА для точного відображення лазерного променя в напрямку його джерела. Джерелом, в цьому випадку, буде орбітальний апарат Місяця НАСА (LRO), і він дозволить команді визначити місце розташування "Берешит" на поверхні Місяця.
Дослідження професора Одед Ааронсона підтримуються Центром планетарних наук Хелен Киммель, який він очолює; Центром "Мінерва" з досліджень життя в екстремальних планетарних умовах; лідерською програмою в сфері точних наук ім. Цукерман і фондом Адольфа і Мері Міл.